Доісторичний період

Доісторичний період

Докладніше: Доісторична Скандинавія
Південні регіони сучасної Норвегії почали заселяти представники Аренсбурзької культури в епоху пізнього палеоліту, близько 11-10 тис. років до н. е. Назва культури пішла від німецького міста Аренсбург, розташованого за 25 км на північний схід від Гамбурга. Найбільш ранні сліди людської діяльності в Норвегії були виявлені уздовж узбережжя, де розтанув величезний шельфовий льодовик останнього льодовикового періоду (11-8 тис. років до н. е.).
У середині першого тисячоліття до н. е. на територію Скандинавського півострова проникають германські племена, які поступово витіснили місцеве населення (саамів) на північ.
Середньовіччя
IX-X сторіччя в Європі ознаменувались завоюваннями норманів — епоха вікінгів. У цей період розпочалося політичне об'єднання країни, яке завершилося після серії громадянських воєн другої половини XII — початку XIII століття[29][27]. 994 року король Олаф Трюґґвасон охрестив країну. У 1046—1066 на норвезькому престолі перебував Гаральд Суворий, що був одружений з донькою князя Київської Русі, Ярослава Мудрого — Єлизаветою Ярославною. У 1262—1264 роках до складу Норвегії була приєднана Ісландія. 1319 року укладено особисту унію з королем Швеції, 1380 року — з данським королем. 1397 року було укладено Кальмарську унію трьох скандинавських королівств під данською короною. У XV—XVI століттях йшло поступове оданення місцевої феодальної верхівки. 1536 року данською державною радою була проголошена Реформація, а вже наступного, 1537 року Норвегія була перетворена на звичайну провінцію данського королівства.

Архітектура
У середні віки в епоху вікінгів значного розвитку набула дерев'яна архітектура, склався своєрідний тип церкви з подвійним каркасом — «ставкірка». Найвідоміші образчики такого стилю збереглися в Урнесі(споруджено між 1060—1130 роками); Боргунні (близько 1150 року). У будівництві з каменю впродовж XII—XVI століть відчутні запозичення з англійського романського і готичного стилів. Чудовим образчиком першого слугує собор у Ставангері, споруджений впродовж 1130—1300 років, пізніше перебудований у готичному стилі; Нідароський собор у Тронгеймі (норв. Nidarosdomen), місце коронації норвезьких королів, споруджений впродовж 1140—1320 років — другого. У часи Відродження, перша половина XVI—XVII століття, місцеві мотиви були втілені в стилістиці башти Розенкранц у Бергені, що була зведена впродовж 1562—1668 років. Прикладами місцевого бароко і рококо слугують церква в Сер-Фруне (1787) архітектора С. Аспоса; будинок садиби Дармсгорд (норв. Damsgård hovedgård) у Бергені, 1770—1795). Прикладами місцевого класицизму слугує королівська резиденція Стіфтсгорден (норв. Stiftsgården) у Тронгеймі, будівництво якої велось протягом 1774—1778 років. У другій половині XIX століття в місцевій архітектурі панував еклектизм. Архітектор Ю. Г. Небелонг впродовж 1847—1852 років на острові Бюгде, в межах сучасного Осло, зводить замок Оскарсголль.